Які відносини з Богом виражені у словах “боятися Бога”?
Для опису відносин з Богом використовуються різні слова. Ми можемо вірити в Бога, любити Його та служити Йому. Іноді ми чуємо слова "боятися Бога". Цей вираз тяжко зрозуміти, але оскільки він нерідко використовується у Біблії, варто уважно прочитати декілька текстів, щоб спробувати краще усвідомити їхнє значення.
Перш за все, в основі кожної релігії існує страх. Божественні прояви породжують сильні емоції, іноді навіть паніку та страх. Вони захоплюють та лякають одночасно. Неочікувана зустріч з присутністю Бога неможлива без занепокоєння. Саме так було від появи Бога на горі Синай до першого ранку після Пасхи: жінки, які прийшли до гробу "боялися” (Марка 16:8). Але у Біблії, майже у всіх випадках, одразу за емоціями, викликаними внаслідок божественного прояву, слідують слова: "Не бійтеся". Побожний страх чи благоговіння не має значення саме по собі. Воно не повинно тривати у нас, а лише має провадити до впевненої довіри.
В іншому контексті, страх Божий є скоріше чимось тривалим, ніж тимчасовим. "Страх Господній — чистий: він вічно перебуває" (Пс 19:10). Пояснення цього незмінного страху не потрібно шукати у побожних почуттях, а в політичній мові тієї епохи. Умовою при договорі про опіку був острах та вірне служіння захиснику тих, хто отримує захист. У союзі Бога з Ізраїлем використовуються такі ж слова для вираження правдивої відданості Богу: "Та й тепер, Ізраїлю, чого Господь, Бог твій, вимагає від тебе, як не того, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма його дорогами, любив його і служив Господеві, Богу твоєму, усім твоїм серцем і всією твоєю душею" (Второзаконня 10:12). Побоювання, любов та служіння Богу тут виступають як синоніми. Страх Божий вже не є простою емоцією, а непохитною відданістю завіту.
У псалмах, острах Господній значить дотримання "його союзу" і виконання "заповідей його" (Пс 103:18). "Ті, що бояться Господа" зустрічаються "в великім зборі" вірних, зібраних разом у храмі, щоб поклонятися Богу (Пс 22:26). У цьому контексті, значення страху Господнього близьке до того, що ми назвали б побожністю. Саме тому, йому можна навчити: "Ходіть, мої діти, послухайте мене: остраху Господнього навчу вас" (Пс 34:12). "Навчання остраху Господнього" зовсім не значить пробудження страхів, а скоріше навчання молитвам та заповідям, посвячення у життя довіри Богу. "Ви, що страхаєтеся Господа, вірте йому” (Сирах 2:8).
Після усвідомлення того, як саме слово "страх" вживається у Біблії, у багатьох випадках слово "страх" можна перекласти як "поклоніння" чи "любов", а "страх Божий" як "вірність".
Чи має для нас сьогодні якесь значення страх Божий?
Теперішнє небажання говорити про страх Божий можна оправдати
тим, що мова страху затьмарила правду про те, що Бог є любов. Заради уникнення цієї небезпеки, по можливості використовуються інші слова. Проте, в обох Завітах, є уривки, в яких страх Божий виступає як основний вираз, що не можна так легко замінити.
Згідно з пророком Ісаєю, страх Божий усуває людський страх.
"Ось що говорив мені Господь, коли його рука мене схопила і коли він указав мені не ходити дорогою цього народу: "Не називайте змовою усього, що цей народ за змову вважає; не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтесь!" Господа сил — його шануйте як святого; його ви маєте боятися, перед ним маєте тремтіти!”(8:11-13). Очевидно те, що Ісая закликає до відваги та довіри, але він називає цю довіру трепетом та боязню! Це риторичний вираз, але він також є чимось більшим. Ісая знає, що страх — це непідвладна річ. Тому його слова можна зрозуміти наступним чином: "Ви не можете не боятися. Отже, бійтеся Бога! Зосередьте на Богові всю енергію, що породжує у вас страх." Цей страх Божий, що поглинає всі інші страхи, не так легко визначити, але він є безпосереднім джерелом великого внутрішнього спокою.
Трохи згодом у книзі пророка Ісаї, страх Господній є харизмою Месії: "Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього" (Ісая 11:2). Страх Господній — це дар Святого Духа, так само як мудрість і мужність! Цей дар також можна назвати покірністю. Осрах Божий значить усвідомлення того, що Бог є джерелом всього доброго. Дане ставлення було центром Ісусового життя: "Я від себе не чиню нічого. […] Отець, який перебуває в мені, — він творить діла" (Йоана 8:28 та 14:10).
Апостол Павло написав: "Працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, пам’ятаючи, що то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням" (Филип’ян 2:12-13). Оскільки Павло стверджує, що спасіння походить від віри, праця "над спасінням в острасі та трепеті" повинна бути аспектом віри. Віра — це не просте запевнення, а "трепетна" довіра, довіра, що живе, дивується та пильнує. Наше спасіння є чудом Божої "дії в нас", і саме тому ми повинні повністю бути уважними до неї. "Працювати над спасінням в острасі та трепеті"— значить усвідомити, що кожна мить — це зустріч з Богом, адже Бог працює в нас повсякчас.
"О ви, що боїтеся Господа, його хваліте; нащадки Якова, його шануйте, і бійтеся його, потомки Ізраїля!" (Пс 22:24). Послідовність слів дивує: "хваліте, шануйте, бійтеся Господа!" Тут, страх є молитвою, яка досягла рівня, коли вже не відомо, що говорити: хвалою, що стала захопленням, тишею та любов’ю.
Лист з Тезе: 2004/4