Чому помер Брат Роже

В багатьох повідомленнях, що ми отримали минулого року, люди порівнювали смерть Брата Роже із смертю Мартіна Лютера Кінга, Архієпископа Ромеро чи Ганді. І все ж, важко не заперечити, що між ними була різниця. Ці люди були задіяні в політичну та ідеологічну боротьбу, і були навмисно вбиті опонентами, що не поділяли їхніх поглядів та впливу.

Дехто може сказати, що не має сенсу шукати пояснення вбивства Брата Роже. Зло завжди важко пояснити. Праведний чоловік в Старому Завіті сказав, що його ненавиділи «без причини». І Святий Іоан вклав ті ж слова до уст Ісуса: «Вони ненавидять мене без причини».

Хоча у співжитті з Братом Роже аспект його особистості завжди дивував мене, я думаю чи це не стало причиною того, чому у нього цілились. Брат Роже був невинним. Справа не в тому, що він не мав вад. Для невинних людей речі постають очевидними тоді, коли для інших ні. Для невинних людей правда є очевидною. І справа не лише в способі мислення. Вони бачать усе в певному сенсі, і їм важко усвідомити, що інші люди мають більш ретельний підхід до речей. Те, що вони кажуть є дуже простим і зрозумілим для них, і їх дивує, що інші реагують на їхні слова по-іншому. Тому легко зрозуміти, чому такі люди часто почуваються розгубленими і вразливими. І все ж Їхня невинність не є наївною. Просто для них реальність не є такою ж незрозумілою як для інших. Вони бачать її «наскрізь».

Дозвольте привести приклад християнського об’єднання. Для брата Роже це було очевидним, що Хистос прагнув цього об’єднання, і це повинно було статися без зволікань. Аргументи, що висувалися проти цієї позиції, сприймалися ним як несправжні. Для нього християнське об’єднання поставало перш за все справою примирення. І в решті він виявився правим - ми надто рідко запитуємо себе, яку ціну ми готові заплатити за це об’єднання. Чи примирення, яке не зачіпає нашої плоті все ще заслуговує на ім’я?

Про Брата Роже часто говорили, що він не має теологічної системи. Але чи не був він більш проникливим аніж той, хто сказав це? Століттями християни повинні були виправдовувати свої розбіжності. Вони надто перебільшують точки розбіжностей. Навіть неусвідомлюючи цього, вони розпочали процес суперництва і не помітили, як це продовжувалося на їхніх очах. Вони не могли «дивитися крізь це». Об’єднання видавалося їм не можливим.

Брат Роже був реалістом. Він роздумував над тим, що здавалось неможливим, особливо з точки зору елементарних міркувань. Але він не зумів зупинитись на цьому. Його невинність дала йому силу та переконання, що він має особливість і доброту, яку не подолати. До самого кінця він вбачав питання примирення в об’єднанні християн. Сьогодні примирення - це крок, на який спроможний кожний християнин. Якби кожен це зробив, об’єднання би здійснилося.

Була ще одна область, в якій погляди Брата Роже були очевидні і де те, що здавалося радикальним в його особистості, поставало ще чіткішим: все, що могло поставити Господню любов під знак питання, було нетерпимим для нього. Тут ми торкаємось безпосереднього розуміння Господніх реалій. Не те, щоб він відмовлявся роздумувати, але він сильно відчував яка манера розмови є правильною - наприклад, що стосувалося Божої любові - насправді те, що звичайні люди очікують від реальності, видається затьмареним.

Якщо Брат Роже так наполягав на глибокій доброті усього людства, на це потрібно зважати у тому ж сенсі. Він не мав ілюзій щодо зла. Від природи він мав схильність бути вразливим. Але він був впевненим, що Бог нас любить і прощає наші помилки, то вони для нього вже в минулому. Справжнє прощення пробуджує глибини людського серця, ці глибини, що створені для доброти.

Поль Рікер був здивований акцентом на доброті. Одного дня в Тезе він сказав нам, що усвідомив значення релігії. « Звільнити глибини доброти в людях, щукати її, де вона повністю похована». В минулому певний тип християнського проповідування постійно повертався до основ слабкостей людської натури. Це для того, щоб запевнити, що прощення буде сприйнятим як щось повністю вільне і заслужене. Але це відчужило від віри багато людей; навіть якщо вони чули про ту любов, складається враження, що частина цієї любовї є загублена і що проголошене прощення є не повним.

Найбільш коштовна річ, яку Брат Роже залишив нам - це мабуть те, що відчуття любові і прощення - дві реальності, які були так очевидні для нього і які він сприймав так прямо, виривалися від нас. В цій області він завжди був невинним - завжди простий, незахищенний, читаючи серця інших людей. Спрможний на глибоку довіру. Виявом цього був неймовірно красивий погляд його очей. Те, що він так добре ладнав з дітьми було тому, що вони теж жили таким простим життям, вони не могли захистити себе і не могли повірити в те, що видавалося важким; їхні серця відкривалися до того, що зачіпало їх.

Сумніви ніколи не відступали в житті Брата Роже. Ось чому він любив слова: Не дозволяй моїй темрямі промовляти до мене!» Темрява означає натяк на сумніви. Але ці сумніви не похитнули певності, з якою він відчував Божу любов. Мабуть це був навіть той сумнів, який вимагав мови, в якій не має місця для неоднозначності. Та певність, яку я маю на увазі, не знайдена на інтелектуальному рівні, а глибше, на рівні серця. Але як все, що не може бути захищеним потужними доказами або добре збалансованими поясненнями, чия очевидність була обов’язково крихкою.

В Євангеліє простота Ісуса насторожує. Дехто з тих, хто слухав його, відчули, що перед ними поставлено питання. Так, ніби найглибші думки їхнього серця були відкриті. Чітка мова Ісуса і його можливість читати серця становили загрозу для них. Людина, яка не дозволяє втягнути себе в конфлікти, видається декому небезпечною. Така людина притягує, але цей потяг може легко перетворитись на ворожість.

Брат Роже без сумніву приваблював людей своєю невинністю, своїм повним розумінням, своїм поглядом. Але я думаю, він бачив, як в очах деяких людей це захоплення перетворювалося на недовіру та агресію. Для тих, хто мав нерозв’язні конфлікти з собою ця невинність була нестерпною. В цьому випадку образити цю невинність було недостатньо. Вона мала бути знищеною. Доктор Бернард де Сенаркленс написав: «Якщо світло є занадто яскравим, я думаю те, що випромінював Брат Роже не завжди було легко витримати. Проте, єдиним способом розширити джерело світла - випромінювати його.»

Я хотів написати ці роздуми, бо вони допомогли розкрити аспект єдності життя Брата Роже. Його смерть поставила таємничий знак на те, ким він завжди був. Він не був вбитий з тієї причини, що він захищався. Він був вбитий за те, ким він був.

Брат Франсуа з Тезе

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article7492.html - 5 December 2019
Copyright © 2019 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France