Прага

Роздуми Брата Алоїcа

Щовечора під час зустрічі Брат Алоїc говоритиме до учасників наприкінці молитви. Тексти цих роздумів публікуватимуться на цій сторінці.

Брат Алоїc, Прага, четвер, 1 січня 2015

Нас так гарно приймали. Я б хотів подякувати сім’ям, парафіям, лідерам церков, всім з адміністрації міста та району, хто сприяв гладкому перебігу нашої зустрічі. Дякую за надані школи.

Радісно від того, що Європейська зустріч об’єднала разом християн різних віросповідань так само, як людей, які не розділяють нашої віри у Христа, але які хочуть бути миротворцями.

Христос віддав своє життя, щоб об’єднати всіх людей в одну велику сім’ю. Він кличе своїх послідовників бути знаками миру у світі. Він робить це для того, щоб показати, що примирення між християнами є вкрай необхідне.

Одне запитання, на яке ми, християни, терміново хочемо знайти відповідь: як показати через наше життя, що єдність є можлива при врахуванні плюралізму?

Між християнами завжди будуть відмінності. Вони будуть залишатись запрошенням до відвертого діалогу; вони також можуть збагачувати вас. Але чи не настав час надати пріоритет тому, що ми маємо ту ж саму тотожність згідно з спільним хрещенням, яке вже об’єднує нас у Христі?

Чи не слід сьогодні наважитись християнським церквам зібратись під однією стріхою, навіть до того, як досягнути згоди на всі теологічні питання?

Цими днями, ви, різні церкви Праги, приймаєте нас - протестантів, католиків, православних. Мене особливо вражає, що ми переживаємо знак єдності у землі Джона Хуса, жорстоку смерть якого ми згадуватимемо в наступному році. Відповідальність за той поділ церкви у п’ятнадцятому столітті несемо ми всі разом, але його особистість, така цілісна, веде всіх нас до покаяння та примирення.

Христос об’єднує тоді, коли він хоче та як він хоче. Але якщо ми не очікуватимемо на це разом, як він може дати нам цей дар? Апостоли отримали дар Святого Духа, разом з Марією, саме тоді, коли зібрались під однією стріхою. А Святий Дух завжди об’єднує нас у наших відмінностях.

Як ми можемо зібратись під однією стріхою? Я б хотів дати шість пропозицій:

-  У місцевій спільноті, ми можемо зібратись під однією стріхою, поміж сусідами та сім’ями, як у «початкових спільнотах, з яких почне рости трава», молитись разом, допомагати один одному, та пізнавати один одного краще.

-  Місцеві спільноти різних конфесій вже співпрацюють у вивченні Біблії, у соціальній та пастирській діяльності, у катехизмі. Цю діяльність можна посилити. Кожна спільнота повинна робити разом з християнами інших віросповідань все, що можливо, і не робити нічого, не беручи до уваги інших.

-  Ми разом в цьому гарному Соборі. Чи не міг би, в багатьох містах, Собор чи головна церква стати спільним місцем молитви для всіх християн тієї місцевості?

-  Теологічний діалог має продовжуватись. Чи можливо було б робити це у контексті спільної молитви та з усвідомленням того, що ми вже разом? Живучи і молячись разом, власне теологічні питання розглядаються по-іншому. Можливо, хтось міг би сказати те саме про етичні розважання.

-  Всі віруючі отримали певною мірою пасторальний дар дбати один про одного. Християнська сім’я, якою є церква, також потребує служіння єдності, на всіх рівнях. Служіння спільноти на міжнародному рівні традиційно асоціюється з єпископом Риму. Чи не могли б ми в ньому бачити слугу, котрий дбає про злагоду між братами та сестрами у їхній величезній різноманітності? Чи неможливо для церков уявити інші способи як долучитись до даного служіння?

-  Чи не слід тим церквам, які наголошують, що єдність у вірі та згода у служіннях є необхідними, щоб приймати причастя разом, приділяти так само багато уваги взаємній любові? Чи не могли б вони бути більш гостинними під час Євхаристії по відношенню до тих, котрі проявляють бажання єдності та вірять у правдиву присутність Христа? Євхаристія – це не тільки вершина єдності; це також дорога до єдності.

Давайте погодимось йти вперед по дорозі, яку ми не знаємо наперед, укорінюючись у словах Ісаї: «Я поведу сліпих стежками, котрих вони ніколи не знали». Ми покладаємо надію у Святому Духові, щоб він провадив нас незнайомими стежками. Його натхнення підготовлює нас до того, щоб бути справжніми свідками співпричастя.


Брат Алоїз, Прага, середа, вечір, 31 грудня 2014

По приїзду до Праги ви отримали «Пропозиції» на наступний рік, які зосереджені на заклику Ісуса бути сіллю землі. Він не каже: «Ви повинні бути», але просто: «Ви – сіль землі». Сіль перемішана з землею людства. Христос посилає нас скрізь нести добру новину Божої любові.

Як чудово! Бог не поширює свій мир магічним чином згори, але через наше життя. Він довіряє нам. Він закликає нас бути закваскою миру у тісті людства, людства, яке трагічно розірване на частини конфліктами, озброєними чи ні.
Бог очікує від нас відповіді «так» на його любов. «Так», яке сказала Марія, сміливе так, яке виражає всю нашу довіру. Окрім неї, нас підтримують незліченні свідки Бога.

Брат Роже є частиною тієї хмари свідків. Ми згадуватимемо його протягом наступного року. В Тезе, на додаток до щотижневих зустрічей відбудеться зустріч для молоді, яка живе у спільноті та ще одна зустріч для молодих теологів. З 9 по 16 серпня відбудеться «Зустріч задля нової солідарності». Чому «нова солідарність»?

Нова, тому що полягає у відновленні рішення жити у солідарності. Кожен може поставити на перше місце дружбу між людьми та між народами, та робити внесок у дані відносини, служачи дарами, які отримали. Зусилля, або навіть жертви, які це служіння включає, дають радість та сенс життю.

Нова, також тому що перед нами повстають невідомі випробування. Як ми можемо бути частиною глобалізації позитивним чином, що не включає пригноблення бідних чи меншин? Як ми можемо жити у світі, в якому зростають технології? Серед головних питань також, без сумніву, є міграція та екологія.

Нова, врешті, тому що солідарність включає переміну ставлення. Допомога найбіднішим завжди буде необхідністю. Але повага до гідності кожної людини веде до зречення від патерналістичного ставлення, щоб жити у взаємній повазі.

Ті, хто бідніший за нас, мають багато-що дати; вони пробуджують у нас людяність, іноді вони допомагають нам зрозуміти Євангелії до самої глибини.

В Тезе ми не маємо готових відповідей на ці важкі запитання; наша спільнота хоче, перш за все, запропонувати платформу для пошуку, для зустрічей між людьми та для різних ініціатив. Від взаємної відкритості на слухання можуть з’явитись проекти; це може провадити людей до прийняття рішень, які впливатимуть на далеке майбутнє.

Брат Роже був у пошуках можливостей, як можна жити у братерстві, не залишаючи цю думку лише в теорії. Він розпочав свою діяльність у Тезе сам, коли йому було 25 років, а лише потім приєднались перші брати. Вони разом склали обітницю на все життя. Брат Роже ніколи б не зміг уявити, що виросте з цієї маленької зернини. Його життя заохочує нас починати майже з нічого.

Всі з нас, у місцях, де ми живемо, хочемо бути паломниками довіри. Довіра, яка походить з віри, - ось що, насправді, щодня оживляє наше життя. Великі святкування, такі як наша зустріч у Празі, не є кінцевим пунктом, але підтримують нас у дорозі вперед. На майбутнє, отже, ми готуємо інші етапи паломництва довіри.

Після молоді Америки, Азії та Африки, молоді люди з Океанії хочуть бути частиною нашого паломництва. Наступні кроки відбудуться вже незабаром, у лютому, у Австралії та Новій Зеландії.

Через півтора року, у 2016, ми повернемось на континент, який знаходиться так близько до Європи, однак, який так далеко знаходиться від нашого розуміння, - Африку. Після зустрічей у Кенії, а потім Руанді, молодь із Західної Африки зберуться разом та запрошують людей з інших континентів на даний етап паломництва довіри. Нас приймуть на початку вересня 2016 року у Республіці Бенін, у Котоноу.

А через рік, вкінці 2015, відбудеться наступна Європейська зустріч. Ми поїдемо до південної країни, відомої своєю гостинністю, але котра переживає певні економічні проблеми. З 28 грудня по 1 січня нас запрошують до Іспанії, у місто Валенсія.

На завершення, я скажу декілька слів до присутніх тут іспанців. Молодим людям з Іспанії я хочу сказати: ви - духовні сини та дочки Св. Терези Авільської, 500-ту річницю якої ми святкуємо, а також Йоана від Хреста. У свій час вони пробудили містичне життя в Іспанії. Ваше покоління покликане, в свою чергу, запалити вогонь відновленої віри у вашій країні. Ми поїдемо до Валенсії заради того, щоб відчути дотик того вогню, щоб він запалився по всій Європі.



Брат Алоїз, Прага, вівторок, вечір, 30 грудня 2014

Приїхавши з різник країн Європи, і навіть з інших континентів, протягом наступних днів ми дозволяємо собі словам Ісуса: «Ви – сіль землі» надихати нас. Особливим чином ми звернемо увагу на те, як ці слова заохочують нас творити мир на землі.

Яке це щастя бачити наше життя в даному світлі! Європейська зустріч допомагає нам глибше усвідомити світовий зв’язок, який Христос хоче створити між людьми. Будучи розсіяними по землі, ми можемо дозволити Божому миру світити між людьми.

Тут у Празі, нас чудово приймають. Звичайно, християни тут складають меншість. Але в цій країні також є прекрасна гуманістична традиція, яку живить мистецтво, література, живопис та музика. Таким чином, віруючі та невіруючі люди підтримують тенденцію протистояння улесливому матеріалізму, який загрожує нашим суспільствам.

Християни тут складають меншість, так само як у багатьох частинах світу, і так само як ранні християни. Вони є сіллю землі, не шукаючи влади, не нав’язуючи своїх поглядів суспільству, але будучи звичайними прихильниками миру та працюючи задля справедливості там, де вони живуть.

Я б хотів сказати християнам Чехії: ви, насправді, – сіль землі. Сьогодні це залишається такою ж істиною, як і було раніше. Спільнота Тезе пам’ятає стільки свідків віри з вашої країни, які боролись за свободу і, які були готові заплатити за це власним життям. Особливим чином, я думаю про Марію та Їрі Каплан, які вже з’єднались з Христом у вічності.

Чи знаєте ви, молоді європейці, що кардинал Дука, архиєпископ Праги, який разом з іншими лідерами церков підтримував нас у підготовці цієї зустрічі, чи знаєте ви, що він перебував у в’язниці через віру?

Я також хочу згадати Пастора Альфреда Кочаба, першого чеха, який приїхав до Тезе разом з дружиною у 1967. Протягом багатьох років йому забороняли виконувати своє служіння; він працював у музеї, підтримуючи вогонь у топці. Там у підвалі поруч з вугіллям, він таємно зустрічався зі студентами-теологами та викладав різні курси, включаючи курс про Св. Йоана від Хреста. Зараз він хворіє і не зміг бути з нами, але ми вітаємо його через телебачення.

На наступний рік молодь, яка приїхала на Європейську зустріч, отримала конкретні пропозиції різного плану. Одна з них – це присвячувати півгодини молитві у тиші щонеділі ввечері разом з іншими заради миру у світі.

Це півгодини, коли ми, перш за все, віддаємо Богу країни та людей, які страждають від жорстокості. Це також час, щоб запросити Христовий мир у своє серце, щоб підготувати самих себе бути, у місцях, де ми живемо, миротворцями та творцями справедливості.

Минулого року паломництво довіри завело нас до декількох країн Америки, включаючи Кубу. Багато молодих кубинців говорили, що відчували себе ізольованими. Вони попросили мене привітати молодь у Празі. Тому, передаю найтепліші привітання всім вас від молоді Куби!

І, нарешті, декілька новин. Посеред нас присутні молоді люди з Росії, Білорусі та України, які належать до різних церков. З ними разом ми знаємо, що Христос є нашою надією, нашим миром. Отже, з деякими з моїх братів та з молодими людьми з різних країн Європи, ми вирушимо у паломництво, щоб відсвяткувати воскресіння Христове разом з ними у їхніх країнах під час православного свята Пасхи у квітні 2015 року.

Сотня молодих людей з інших країн можуть взяти участь у цьому паломництві у Росії та Україні. Ті з вас, хто хотів би поїхати разом з нами, або щоб провести п’ять днів у Москвi, або п’ять днів у Києві та Львові, можуть знайти інформацію на листівках, які ви отримали та можуть прийти порозмовляти з нами про це завтра о 17:00 у залі 6.

Завтра вранці, у групках, ви розважатимете над такими словами Христа «Блаженні миротворці» та думатимите, які конкретні кроки можна зробити заради творення миру у нашому оточенні, так само як на віддалі.



Брат Алоїз, Прага, понеділок, вечір, 29 грудня 2014

Бути разом у Чехії, в центрі Європи, є для нас великою радістю. Вже в перший день, ми хочемо подякувати всім, хто займався підготовкою такого щедрого прийому.

Європейська зустріч вже проводилась тут у 1990 році, через рік після незабутньої «оксамитової революції», в той момент свободи, коли крушаться будь-які кордони. В Тезе, і я думаю таку думку розділяємо не тільки ми, ми вдячні людям Центральної та Східної Європи за те, що вони показали, що неочікуване – можливе.

Пам’ять про це велике звільнення додає надії, що навіть сьогодні, у такий напружений момент у світі, мирне майбутнє є можливе. Наша зустріч підтверджує, що серед кожного народу є жінки і чоловіки, котрі прагнуть миру.

Цими днями ми молитимемось за тих, хто страждає від насильства та війни – в Україні, на Середньому Сході та в інших місцях. Присутні посеред нас ліванці носять в собі випробування свого краю. Ця країна надає притулок тисячам біженців з Іраку та Сирії. Я хотів би сказати їм: пам’ятайте, що ми всі поруч з вами у молитві та у наших серцях.

Під час нашої зустрічі у 1990 президент республіки, Вацлав Хавел, сказав: «Паломництво довіри на землі допомагає нам шукати джерела віри та нові духовні цінності, які були втрачені протягом десятиліть тоталітарного режиму.»

Це все ще актуально сьогодні! Для того, щоб жити в мирі та робити внесок у світовий мир, Європа, звичайно, сама мусить мати тісніші економічні та політичні відносини. Проте, мотивація повинна походити з глибшого джерела.
Для нас, цим джерелом є мир, який Христос передає нам. Ми хочемо бути закваскою миру серед людей. Для цього необхідно запрошувати у свої серця Божий мир.

Протягом наступних місяців, ми керуватимемось такими словами з Євангелії: «Ви – сіль Землі.» Христос попереджує нас: дбайте про те, щоб сіль не втратила свій смак! Ми не повинні піддаватись знеохоченню та песимізму.

Але як ми можемо прийняти той Христовий мир, який нам хоче дати Бог? Ми не можемо завжди відчувати присутність Бога. Кожна віруюча людина також може досвідчувати «ніч віри». Наша довіра до Бога може переплітатись з сумнівом перед загадкою, яку нам не зрозуміти.

Чи прийняття Христового миру не значить мати просту довіру по відношенню до теперішнього? Дитині притаманно проявляти таку довіру. Нам дорослим слід робити вибір на користь такої довіри. Такий вибір робиться всім своїм єством, розумом та емоціями.

Наша довіра залишається крихкою протягом життя; вона зростає, коли ми ділимось нею з іншими. Як наслідок, можемо переживати моменти світла, ясності, радості. Ми розуміємо, що це присутність Святого Духа, Духа Воскреслого Христа, який перебуває у наших серцях.

Цими днями ми відновимо віру у Святого Духа, який передає нам мир Христа. Ми не можемо тримати цей мир лише для себе; він стає проявом доброти по відношенню до інших людей, відмовою від несправедливості, та повній відданості, щоб зробити землю придатною до життя для кожного.

Існує багато способів, щоб досягнути джерела Христового миру. Наприклад, молитва, навіть коли вона є простою. Також є краса, краса природи, та, яку нам відкриває мистецтво.

Для того, щоб бути сіллю землі, необхідно підтримувати у собі «запал до життя». Але як? Ви поговорите про це завтра вранці. Спробуймо з радістю та з усіма силами знайти відповіді. Ісус переконує нас: «Шукайте і знайдете.»

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article17584.html - 21 August 2019
Copyright © 2019 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France