Роздуми брата Алоїса

Пам’яті брата Роже

Четвер 14 серпня 2014

Тиждень за тижнем для нас є великою радістю, що нас так багато на пагорбі і всі ми співаємо у молитві до Бога. Христос об’єднує нас у цій великій різноманітності. Ця єдність, що дана нам у житті, подібна до того образу надії, яку ми покладаємо на людство.

Цими днями ми близькі до зустрічі молодих людей, яка проходить у місті Тлемсен, Алжир. Кожного дня вони мають такі жи молитви, як і ми, а також прободять такі ж обговорення.


Цей тиждень особливий. В суботу, 16 серпня, ми з честю згадуємо пам’ять брата Роже, який помер насильницькою смертю тут, в Церкві примирення, 9 років тому.

Брат Роже любив запрошувати людей до радості. Він не так багато думав про ті великі моменти радості, які нам відомі і залишаються в пам`яті ненадовго. Але радість, про яку він говорив, була ближче до миру, до того миру, який ми пізнаємо, коли є об’єднаними, а не поділеними на частини.

Ми не можемо створити цю внутрішню єдність самі, ми маємо її отримати. Ми особливо це відчуваємо, коли ми знаємо, що нас люблять.

Але любов, яку ми отримуємо від інших людей, і любов, яку ми даруємо, є дуже обмеженою і мізерною. Вона має постійно оновлюватися. Брат Роже знав, що інколи ми робимо боляче навіть тим, кого любимо.

І як щодо тих, хто відторгнуті суспільством, хто відчули насилля, війну, невиліковні хвороби? Ми часто безсильні протидіяти тим мукам, бачачи, що відбувається в світі і що близько до нас.

Перед обличчям зла брат Роже рішуче обирав стежку, що означало для нього слова з Євангеліє: покластися на Бога з щирою довірою. Я бачу все більшу і більшу цінність цього шляху брата Роже, коли він сказав “Щасливі ті, хто покладаються на тебе, Боже, в щирій довірі”. Що він мав на увазі?

Це боротьба, що може забирати всю нашу силу; роблячи внутрішнє рішення довіритися Богу. Не далекому Богові, але Богу, який любить в Христі розділяє нашу радість і горе і живе в нас через Духа Святого.

В суботу ми поставимо в церкві ікону дружби, яку дуже любив брат Роже, на ній зображений Ісус, який стоїть поряд зі своїм другом, тобто, так би мовити, з кожним із нас. Коли ми дивимось на цю ікону, ми можемо відкрити для тебе як близько є Христос, навіть, якщо ми не відчуваємо його присутності.

Віра в Христа, навіть без відчуття його пристуності, це є “щира довіра”, про яку говорив брат Роже. У всіх ситуаціях ми можемо піти на ризик і довіритися, що за Божою любов`ю буде останнє слово, як у нашому житті так і в ході історії.

Щира довіра зміцнює нас, коли ми дозволяємо їй проникнути в наше життя: коли ми не видповідаємо на грубі слова, коли ми відмовляємось обвинувачувати цілу націю, коли лише частина діє неправильно, коли ми залишаємось з хворою людиною, навіть без можливості їй допомогти.


Брат Роже приїхав до Тезе один, коли йому було 25 років. Це був початок другої світової війни. Зіткнувшись з жорстокістю і запереченням гуманності, що ми можемо зробити? Він не знав як зупинити варварство. Але навіть будучи одним, він був у змоці вітати тих, хто потребує. І перш за все він прийняв рішення готуватись до миру.

Але як? Він усвідомлював, що християнство має особливу відповідальність за мир. Він сказав сам собі: давайте почнемо лише з декількома людьми дійсно жити в мирі та примиренні поміж нами самими. Нехай буде примирення між християнами в знак Христового миру.

Сьогодні ми теж збентежені насиллям та нещастями у всьому світі. Ми думаємо про збройні конфлікти в Україні, в Газі, в Іраку та в інших місцях. Проте ми не змушені бути пасивними. пасивне перебування. Ми також можемо підготувати мир. Чи це не той виклик, який адресував нам брат Роже в сьогодення?

Ми можемо розпочати навіть з декількох людей, де б ми не були, куди б нас не відправили. Ми маємо усвідомлювати, що останні результати прийдеть не з захоплюючої діяльності, а з миру, який ми отримуємо від Христа, і що розповсюджується на тих, хто навколо нас.

“Набувайте миру і безліч знайде його навколо вас”. Брат Роже любив посилатись на ці слова Серафима Саровського.


Завтра ми будемо відзначати день Діви Марії. В деяких країнах це велике свято. Коли я згадую про Марію, я думаю про ту її сміливість сказати “так” чомусь неможливому, чомусь, що було поза нею. Вона це прийняла, і інколи це було не дуже просто, адже Ісус так сильно відрізнявся від очікувань людей.

Марія була поряд з сином навіть під Хрестом, коли, як здавалось, помирає всяка надія. Це радість співати з нею, яка на небі, її пісню Магніфікат: “Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм”.

Впродовж завтрашньої Євхаристії ввечері, ми приймемо молодого чоловіка з Гвадемали в нашу спільноту; його ім’я Генрі. Проявивши бажання стати братом Тезе, він хоче слідувати за Христом і каже разом з братом Роже: “Щасливий той, хто підкориться тобі, Господи, з щирою довірою”.


JPEG - 26.7 ko

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article17087.html - 10 December 2019
Copyright © 2019 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France